МАСОВИЙ ВЕСНЯНИЙ СЛАВЕНЬ В Честь УКРАЇНИ .

Йдеться про УКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ «БОЖЕ УКРАЇНУ ЗБЕРЕЖИ», який відбувся 31травня ц. р . зусиллями знаної в Америці найчисленнішої школи українозавства «Нова хвилька» у Брукліні .
Найголовніша частина фестивалів, як відомо,- це концертна програма, що демонструє українську культуру: пісня, музика, танець, художнє слово. Так було і вчора . Але відмінність від звичних класичних фестивалів тут ,у діаспорі, в тому ,що більшу половину 7- годинної програми виконували лише учні школи на одну- єдину тематику: « Що для мене, для нас,- українців,- Україна сьогодні».
В « Новій хвильці» в цьому навчальному 2024-2025 році по суботах 45 учителів навчали українознавству понад 400 дітей українців ( більше як третина- діти біженці цієї війни). Це одинадцять класів + дошкільнята та група малят Світлички. І кожен класний керівник з участю музичного керівника школи підготував спеціально для фестивалю пісню про Україну, яку діти виконали на фестивальній сцені, прикрашеній кульками українських кольорів ( див. « Світлини» ). А в кожній пісні -любов до своєї рідної та батьківської землі. З тим ,щоб це була масова «Молитва за Україну». Ми знаємо ,що віруючі християни вірять у силу спільної молитви. ( «Україна – наша мати, ми маленькі козачата» , « Моя Україна-родина єдина », «Не журися ,Україно» та інш. Такою молитвою став цей фестиваль новохвилівців: учнів, їх батьків, вчителів, дирекції та багаточислених друзів школи. ( Благословив фестиваль єпископ Павло Хомницький ).
Старші класи підготовили пісні на слова Тараса Шевченка ( А Шевченко – це завжди Україна: «Учітеся, брати мої…», «Світе тихий , краю милий» , «Борітеся- поборите» і навіть «Кохайтеся, чорнобриві…» …
Запрошені військові, що перебувають у Нью-Йорку на протезуванні під опікою неприбуткової організації Kind Deeds – це захисник Маріуполя Юрій Сайко, який пішов на війну добровольцем у 19 років, був на Азовсталі ,півтора місяця в полоні. Це ст. сержант, що має три вищі освіти Михайло Кітик, були особливо зворушені піснею «Дякуємо, тобі, воїне-друже», яку підготували шестикласники під керівництвом їхньої вчительки музики Юлії Кайтан. Слухали обоє стоячи, аплодуючи. Один із них прослухав пісню на одній нозі ще без протеза і без підтримки милиці. Скромні, молоді , худенькі… Приєднався до своїх побратимів з вітальним словом фестивалю та подякою за підтримку військовик з 2014 р. (добровольчий батальйон “Айдар”), а нині- відомий блогер україноцентричних поглядів Ігор Лапін , який перебуває тут у відрядженні.
Звичайно, прозвучали в різні моменти і Духовний гімн України «Боже, великий єдиний» , і Гімн державний і «Червона калина»….
Були запрошені для другої частини фестивалю гості теж із україноцентричним репертуаром. Це хор «Молода Думка» з маестро Василем Гречинським. Цей хор ,його солісти і його квартет малят виконували пісні лише по заданій темі . Звучала «Молода думка» на фестивальній сцені навіть чуттєвіше , доступніше і сильніше ніж в Бруклінському театрі 4 травня. «Слава нашим ЗСУ» ( солістка цього хору Катерина- Анна Берлін ) , « Коли закінчиться війна» (соліст Устин Чорний ) «Козацькому роду нема переводу» …. Запрошений хор учнів «Писанка» ( керівник Ольга Дзеньків) виконав «Пісню про маму» . Адже в цій кривавій війні одночасно із синами та доньками-захисниками найбільш страждають мами … Низький уклін і подяка кожній МАТУСІ ,яка на фронт проводжала , чекала , оплакує… Вам найтяжче і ви найдорожчі в усьому світі.
І навіть скоріш розважальний , але виключно до останньої нотки і талановитої подачі український репертуар соліста Любомира Згурського (Коломия – Гартфорд) звучав во славу неповторної , найкращої у світі української пісні і не інакше.
*****
І ще чи не найголовніше: в ці часи трагічні для України : війна … Напочатку програми було оголошено дирекцією: основна – мета цього фестивалю зібрати кошти на допомогу ВСУ. « Нова хвилька» вже відома солідними зборами в самій школі ( вчителями,батьками, друзями, гостями) А директор школи Мирослава Роздольська разом зі своєю родиною останнім їх проектом- організацією туру моноспектаклю « «Ненароджені для війни» Євгена Авдєєнка – актора і воїна Третьої Штурмової зібрали $10 тисяч для цієї бригади.
І на цьому фестивалі не змовкав потужний голос Ірини Роздольської про збір коштів. Це і аукціон ряду речей , і проведена лотерея , і спеціальна скринька для пожертв , І заклики до обіду свіжих гарячих страв підготовлений батьками (смачнючі домашні страви включно з баношем зі шкварками, дирунами і ще щось таке гуцульке ) та різноманіттям кулінарних смаколиків . Працювали всі батьки без винятку. Тому зголодалі від погоди більше з вітерцем , ніж із сонцем та переповнені емоціями від баченого і почутого гості залишили не один долар тут . Все піде на допомогу. Сьогодні підрахують .
«Впадав в очі» і третій момент цього специфічного фестивалю, програму української культури яких виконували більше діти, але під керівництвом дорослих . Це його сильна організаційна складова. Відчувалась грамотна організація та лідерська рука Мирослави Роздольської -директорки школи, громадської діячки, професійної журналістки, авторки книги «Маєш вільну руку» (оповідання про наших в Америці в останні роки ),яка продавалась в палатках Школи. Створити такий вчительський дружній та працездатний колектив вчителів і організовувати щорічно такий потужний захід ,як цей фестиваль без своєї матеріальної бази в чужих арендованих приміщеннях, залучати таку кількість організацій і персоналій – «це треба вміти», як кажуть в народі . Дякуючи цій школі Бруклін набирає українського якщо не статусу, то принаймні громадського авторитету. Кажуть: «Стає українським»…
А ще вміння знаходити таланти. Свої складають пісні або музику . Самі ведуть програму Як ото енергійна і талановита вчителька музики ведуча програми Ірина Сахарієва ( на всі руки мастер). Допомагали й ведучі – теж свої : випускники Юлія Ілітич та Владислав Николюк.
Тому від імені друзів ,які побували на фестивалі вітаємо і пані Мирославу, і всіх вчителів, батьків , учнів з успішним заходом і висловлюємо щиру подяку. Було цікаво і захоплююче. Ваші старання увінчались справжнім успіхом.
І ще один помітний нюанс : жіноцтво ( вчителі, батьки та гості фестивалю) красувались в дуже ошатних модерних вишиванках І багато було їх у продажі в числі українського товару ( місцевого виробництва та з України . Успіхом користувались реклами наших українських волонтерських фондів в Нью-йорку (” Viсtory for U”, “Ukrainian Hearts Foundation” ), Кредитної спілки “Самопоміч», та Української Національної Федеративної Кредитної Спілки ( колишня Православна кредитівка ), з якими співпрацює «Нова хвилька». Представник останьої Юрій Баюрак навіть вручив всім випускникам сертифікати , вітаючи їх.
У своєму заключному слові, закриваючи фестиваль пані Роздольська закликала берегти нашу Україну. «Моя Україна, – сказала вона ,- це найдорожче слово для кожного українця. Бережімо її у піснях , у слові , у мислях і ділах наших . Приводьте своїх дітей в нашу українську школу . Чекаємо зростання у наступному навчальному році у вересні» .Запис – протягом літа.
На фестивалі прозвучав останній дзвоник цього навчального року …
Щасти, Новохвилевці! Най звучить повсюду українська мова. А на волошкових футболках ,як було тут , на фестивалі продемонстровано , написано кольором спілого жита: « I’ m Ukrainian”. Де живуть українці, там має бути Україна. І буде!

Лідія Корсун